Мала базиліка Святого Петра
Наша адреса: 65026, м. Одеса, вул. Гаванна, 5.
Проїзд із вокзалу: маршрутні таксі: 145, 117, 220
Тел.(парафія): (048) 723-09-69
(Монастир): (0482) 37-49-22.
e-mail: st.petrus.od@gmail.com
Священики:
- о. Едвард Мацкевіч sdb — настоятель парафії, директор Салезянської громади в Одесі
- о. Цезарій Червінський - директор спільноти
Сестри салезіанки:
- с. Тереза Матия fma
Порядок богослужінь:
Неділя
9.00 – польська мова
11.00 – українська мова
17.00 – російська мова
Будні
- Пн. 10.30 – польска 18.00 – укр.
- Вт. 10.30 – укр. 18.00 – польск.
- Ср. 10.30 – польск. 18.00 – рос.
- Чт. 15.00 – адорация 16.00 – польск.
- Пт. 10.30 – польск. 18.00 – рос.
- Сб. 10.30 – польск. 18.00 – рос.
Парафіяльні групи:
- Молитовно-біблійна група (щосереди 15.30)
- Общини Живого Розарію
- Група Маргаритки
- Парафіяльний хор ім. о. Тадеуша Хоппе
- Катехизація для дітей
- Група лекторів
- Група анонімних алкоголіків
Історія
На початку XIX століття купець і власник кількох будинків в Одесі, у тому числі й будинку по Гаванній, 3, нащадок французьких емігрантів, Петро Вассал вирішив збудувати на сусідній ділянці, що належить йому, концертний зал. Але будівництво ще не розпочалося, коли його ініціатор помер. Спадкоємці на його пам'ять вирішили збудувати каплицю, яка мала стояти на місці концертного залу. Архітектором став племінник покійного Олександр Вассал. У 1904 році було освячено перший камінь цієї каплиці. У будівництві, крім Васалів, своїми пожертвами брали участь представники почесних та багатих родин: Ралі, Фредеріке та інші. 6 жовтня 1913 року Тираспольським єпископом Йоганном Кеслером каплиця була освячена на честь святого апостола Петра на згадку про Петра Васала.
"В Ім'я Всемогутнього, на честь святих Петра і Павла, святого Клементія, під час перебування на посту президента Французької Республіки Раймона Пуанкаре, при епископі Тираспольскому монсінйорі Кесслері, утриманням Олександра Романовича Вассаля, що відійшов до Господа 18/31 липня 1912 року, був закладений перший камінь цього храму. Та допоможе нам Господь продовжити та завершити почату справу".
Текст документу, який був закладений у фундамент храму
Під час громадянської війни та після неї у каплиці не було постійного священика, бо один за одним протягом 13 років було репресовано всіх 8 католицьких пастирів, що залишилися в Одесі. У 1922 році — настоятелі Іолонкас та Йосип Шейнер, у 1925 році — вікарій Павло Ашенберг, у 1929 році — настоятель Фердинанд Пфлюг, у 1934 році — настоятель Павло Шуберт, у 1935 році настоятелі Кіріан Рейхерт.
22 червня 1941 року між Німеччиною та Радянським Союзом розпочалася війна. У жовтні цього року Одесу зайняли фашистські війська. Німеччина віддала Одесу своїй союзниці Румунії. Відновлено Тираспольську єпархію з кафедральним Собором в Одесі. Її очолив єпископ Марк Глязер, який був раніше настоятелем храму в Кишиневі та кафедральним каноніком. Перед визволенням Одеси 10 квітня 1944 року він виїхав до Румунії, але незабаром був виданий радянській владі та репресований.
Також під час окупації були відкриті Кафедральний Собор Успіння Пресвятої Богородиці та каплиця святого апостола Петра.
З квітня 1942 настоятелем парафії св. Петра став Петром Леоні, колишній капелан італійського госпіталю в Одесі. З музеїв до Собору Успіння Пресвятої Богородиці повернули статуї та ікони, а каплиця св. Петра залишалася порожньою.
Після звільнення Одеси 21 травня 1945 року при каплиці св. Петра було зареєстровано римсько-католицьку спільноту, 23 травня — раду спільноти, а 29 травня Петра Леоні разом зі своїм вікарієм — французом Жаном-Морісом Нікола було заарештовано на вулиці, коли вони йшли з Собору до каплиці.
Знову католицька Одеса лишилася без духовних наставників. І лише 2 вересня 1947 року до Одеси приїхав священик о. Олександр Самосенко.
23 листопада 1949 року Собор Успіння було закрито. З того часу каплиця святого апостола Петра набула статусу парафіяльного храму. У 1950 року отець Олександр виїхав з Одеси. Незабаром до Одеси приїхав о. Вітольд Браницький, який тут служив 8 років до вересня 1958 року. А 8 грудня 1958 року з Вільнюса до Одеси приїхав о. Тадеуш Хоппе.
В Одесі отець Тадеуш застав малочисельну громаду та порожній, убогий храм.
Це був єдиний католицький храм на 6 областях України.
За 30 років служіння о. Тадеуша Хоппе (з 1958, по 1988) кількість віруючих католиків в Одесі зросла зі 100 до 2500 осіб.
Паспорт об`єкта культурної спадщини. Історичні дані про об`єкт
фотографії «Музей Тадеуша Хоппе»
фотографії «Встановлення вівтаря»